Початкова концепція верстатів з ЧПК була розроблена в 1952 році Массачусетським технологічним інститутом (MIT) у Сполучених Штатах, який розробив три-фрезерний верстат з ЧПК. До середини-1950-х років цей тип фрезерного верстата з ЧПК уже використовувався для обробки деталей літаків. У 1960-х роках системи ЧПК і програмування ставали все більш зрілими та складними, а верстати з ЧПК використовувалися в різних галузях промисловості, але авіакосмічна промисловість залишалася найбільшим споживачем. Деякі великі аерокосмічні заводи були оснащені сотнями верстатів з ЧПК, головним чином різальних. Частини, оброблені з ЧПК, включають цілісні панелі, балки, обшивки, перегородки, гвинти та порожнини форми для корпусів авіаційних двигунів, валів, дисків і лопатей, а також спеціальні поверхні порожнин для камер згоряння рідинних ракетних двигунів. Рання розробка верстатів з ЧПК була зосереджена на безперервному управлінні траєкторією.
Безперервне керування траєкторією, також відоме як керування контуром, вимагає, щоб інструмент рухався відносно деталі за попередньо визначеною траєкторією. Пізніше було широко розроблено верстати з ЧПК із точковим -{2}}керуванням. Керування від-до-точки стосується руху інструмента від однієї точки до іншої, якщо він точно досягає мети, незалежно від конкретного шляху.
